Обережно, водний екстрим на Дніпрі

Читать на русском

Хоч і кажуть, що людьский організм складається з вісімдесяти відсотків води, але точно не мій. Після вихідних його доповнило ще десять відсотків зеленої дніпровської води. Вейкбордінг, флайбордінг – які ж оманливі ці штучки!

Уже п’ятий день я ледь підіймаю своє тіло з ліжка й пересуваюся, як коник, не відчуваючи нічого живого на собі. У публічному траспорті не займаю вільні місця, бо потім підіймаюся повільніше за літніх людей. Будь-який зайвий рух супроводжується адським болем і криком зсередини. Отак, я відходжу від “вейкбордінгу”! Відходжу, і згадую, з чого все починалося.

А починалося все з флайбордінгу. Якщо ви – щось середнє між екстремалом і спортсменом, то ви мали теж на це купитися. Якщо ви не купилися, то вам тільки здається, що ви щось середнє між екстркмалом і спортсменом.

Флайбордінг прийшов до нас із Франції. Суть екстримального спорту у літанні над водою на спеціальній дошці, яка підіймається за рахунок напору у шланзі, прикріпленому до водобайку.

Завдяки флайбордінгу людина може піднятися на десять-п’ятнадцять метрів над рівнем води.

Якщо плануєте пробігти перший півмарафон, робіть це там, де ще не були. Читайте: “ROMA OSTIA 2017 “

Ну, думаю, води я не боюсь, падінь у воду – теж. Гідрокостюм дадуть, не замерзну. Треба випробувати цю штуку.

Взяла рушник, купальник – і го до пристані, де цей атракціон проводився.

Станцією завідували два хлопці. Один взявся пояснювати мені, як це працює. Інструктаж виявився простим і доступним, як і політ чуваків на цьому відео з інтернету.

Процедура така: розслаблюєш усе тіло, а коли тебе починає виштовхувати на гору, трошки присідаєш, з сильнішим напором води слідкуєш за рівновагою, дивишся при цьому перед собою. Хилить назад – маєш трохи натиснути ногами дошку вперед. І навпаки.

Що ж тут незрозумілого? Зараз як злечу!

Далі починається найсмішніше. Одягаю костюм, потім сидячи чоботи з дошкою, які вже плавають у воді.

Я, шланг і пристань. Фото інструктора

Тоді падаю на живіт, розпрямляю руки і лежу, аж поки заводиться мотор мотоцикла. Їдемо, куди керую я. Якщо тіло повертається праворуч – туди й мотобайк. Між нами шланг вздовжки п’ятнадцять метрів. Збоку це виглядає, наче прив’язаний до труби супермен летить пузом по воді, а мотоцикліст ніяк не може його наздогнати.

Почалася двіжуха. Близько п’ятнадцями спроб вилетіти хоча б з води, але марно. Ця штука взагалі не піддається!

“Ну люди ж якось літають!” – уже починаю псіхувати від своєї безпорадності.

А інструктору що? Увімкнув мотор, вимкнув. Допомогти нічим не допоможе. Мені вже починало подобатися битися тілом об воду, але час закінчився.

“Десять хвилин вичерпано. Маємо повертатися до берега” – кричить мені інструктор.

Засмучена лягаю на воду й волочу за собою шланг з мотоциклістом до пристані.

“Це розвод! Ці чоботи не літають! А якщо й літають, то потрібно не менше півгодини, щоб навчитися. Та аж ніяк не десять хвилин!” – кажу я другому інструкторові.

“Не знімайте чоботи. Зараз я з Вами поїду й доведу, що ці чоботи працюють” – другий існтруктор сів на мотоцикла й ми знову спробували злетіти.

І вдалося! Нехай не на десять метрів у висоту, як це роблять інші, але на кілька метрів вдалося.

Що важливо знати, перш ніж пробувати: водій має вміти контролювати напір води. Успішність польоту залежить від сили тиску води й твого таланту тримати рівновагу.

Усьо, думала, з мене водного екстриму достатньо. Угу, на вихідних купилася вдруге. Тільки на Вейкбордінг.

Це ще шо таке?! – так завжди питає моя бабуся, коли чує іноземні слова.

Це, як сноубордінг, тільки на воді. Стаєш на дошку, яка прикріплюється до твоїх ніг, береш в руки мотузку, яка прикріплюється до катера. Заводиться мотор – і ти летиш, розсікаючи хвилі Дніпра, як рятівник Малібу. Так в теорії й у героїв youtube.

У реальності трошки інакше. Крім мене, прийшла ще одна дівчина, яка на чотири дні приїхала із Франції додому й заодно вирішила випробувати вейкбордінг, бо у Франції він коштує п’ятдесят євро за десять хвилин польоту.

“І там ніхто не панькається, вдалося в тебе чи ні, десять хвилин – і не більше” – каже Аліна.

Цього разу інструктор був лояльніший і щиро вболівав за наші вдалі спроби покататися. Замість десяти ми хлюпалися у воді по двадцять хвилин кожна.

Відплили ми на катері далеко від берега.

Процедура така: взуваєш дошку, захисний жилет, стрибаєш у воду, лежиш на спині в руках з мотузкою,

Усміхаюся, бо не знаю, як болітиме зранку. Фото Аліни

поки катер набире швидкість. Задача потопаючого – відчути момент, коли треба встати з допомогою всіх м’язів тіла (особливо – спини й ніг). Руки випрямлені. Під час руху треба швидко випрямитися й розвернути дошку перепендикулярно вздовж течії.

Спочатку спробувала Аліна. Після багатьох спроб їй вдалося лише кілька разів піднятися з води, але проплити на швидкості – ніяк.

Моя черга. Взуваю дошку, стрибаю у воду.

Під час катання здавалося, що мотузка повириває мені  руки, а ноги разом з дошкою залишаться під водою від сили тиску на них хвиль. Кілька разів я таки стала на цю довбану дошку, проплила метр і впала.

Яка на смак дніпровська вода? З присмаком пліснявого сиру, але недосолена.

Спробувала я разів десять і втомившись від падінь, попросила витащити мене з річки.

“Хоч на катері покаталася, і зі шматком пластмаси поплавала. Коли б ще таке випало? ” – ловлю себе на думці, що я не засмутилася, але тепер точно знаю, що це останній мій водний екстрим.

Вартість вейкбордінгу в Києві: триста гривень за десять хвилин.

Прогулянка на кораблі по Дніпру. Фото Ані

До речі, чоловікам з вейкбордінгом і флайборлінгом простіше, у них вдається одразу. Була свідком.

А панянкам пораджу кораблики. Теж на воді, але набагато спокійніше, романтичніше й здоровіше. Якщо при цьому винішко не попивати 🙂

Київ такий прекрасний, якщо дивитися на нього з водних просторів сидячи без дошок і чоботів на затишній палубі.

Іду приймати ванну з солями, щоб таким пересуванням людей не лякати.