Солоне озеро/ Автор: Оксана Опарій


Їхав одного разу мій коханий в маршутці і побачив оголошення про чудеса Харківщини. Зокрема, дуже здивувала інформація про солоне озеро, яке знаходиться в селі Антонівка Кегичівського району. Ну, так ось. Загорілися ми туди поїхати.

Мій стан душі на вокзалі Харків-Балашовський. Фото Віталія Дяченко

О 4.17 є електричка з Південного вокзалу, яку ми вдало пропустили, бо я неправильно подивилася вокзал і ми опинилися на Балашовському;)
Але ми не засмутилися, пішли на Пасажирський й сіли на електричку Харків-Красноград десь близько сьомої ранку. У Краснограді ми почали стопити до Кегичівки. Підібрав нас грек;) Хотів бувало підвезти до Андріївки, але ми з ним забалакалися і він захотів нам зробити добре діло і відвіз прямо до Кегичівки.
Після цього нам залишалося йти пішки десь кілометрів п’ять. На всяк випадок підіймали руки, і тут нам зупинив депутат обласної ради Харковської області. Він був дуже люб’язним, відвіз нас аж до самого озера. Показав поля, найближчі магазини та як повернутися назад. Ми йому дуже вдячні за це. Він здивувався, що ми приїхали сюди аж з Харкова заради озера.

Солоне озеро. Фото Віталія Дяченко

І тут настав «Рай». Озеро мрії просто. Зеленувато-блакитного кольору, без водоростей і букашок. Повітря наче морське і дуже легко плавати. Просто ідеальне маленьке море;) Людей було дуже мало, тому кайфували. Причому історія створення цього озера досить цікава. Насправді Харківська область багата на родовища природного газу, нафти. Тому біля села Антонівка Кегичівського району намагалися пробурити свердловину, проте високий тиск газу завадив розробляти тут родовище. Через короткий час на місці бурової вишки стала провалюватись земля та утворився кратер, діаметром 60 метрів. Кратер заповнила вода, а оскільки під землею були не тільки поклади газу, а й солі, то й вода в новоутвореному озері стала солоною. А газ, що виривався просто в атмосферу, вдалося перекрити тоннами цементного розчину. Отак техногенна катастрофа місцевого масштабу створила популярне місце відпочинку для жителів найближчих сіл.

Дорога додому. Фото Віталія Дяченко

У нас було лише близько години, щоб там відпочити. Оскільки треба було поспішати на електричку і часу було обмаль. Спека неймовірна. Щоб швидше дібратися до Кегичівки вирішили йти через поле, а там зупинити авто. У результаті прийшлось бігти навіть, бо могли спізнитись. Але все добре обійшлось і ми успішно дібралися додому. Дуже рекомендуємо поплавати в найкращому озері Харківщини, а можна взагалі на два дні вибратися сім’єю.
На закінчення порадимо, щоб ви не їхали так, як ми. Краще власним авто або автобусом Харків-Кегичівка. Оскільки електрички вбивають час, який дуже цінний!