Roma Ostia 2017

Автор: Яна Опарій

Час на прочитання: 7 хвилин

У категорії: Stories з Європи


“Привет, как ты? Вы меня помните? Я до работает в офисе туризма Рима,
Что вы думаете о Риме? Я надеюсь встретить в Киеве, потому что вы хорошая и хорошая девочка, скажем привет вашему другу” 

Такий лист надійшов мені на пошту від Massimo Pantanella в той день, коли ми з ним познайомилися.


“Спритні італійці”, – подумала я.

Біля Ватикану. Фото автора

А познайомилися ми в інформаційному центрі біля Ватикану, де Massimo Pantanella працював консультантом. Я з кумою шукали головний вхід до музею, а йому подобалося практикувати російську, і чомусь неабияк він захоплювався Україною. Дивак! Тоді не минуло й десяти хвилин, як він напросився погостювати влітку в Києві. Подружитися з гарним італійцем – це так само швидко, легко й без зайвих зусиль, як за хвилину назбирати 100 лайків під фото, де ти в купальнику й більш-менш без целюліту.
Існує кілька причин, чому знайомство з гарним італійцем завжди буде успішним.
Бо – негарних італійців не буває. Сама поліція чого варта! Мабуть, кастинг моделей проходять, щоб роботу в патрулі отримати. Таке враження, що вони стоять на вулицях, щоб прикрашати місто й зваблювати туристок.
Бо – італійці завжди беруть ініціативу в свої руки й ніколи не залишать тебе без уваги. Разів двадцять протягом дня не залишать.
“Белісімо”, “фантастіко”- чуєш від них у свою сторону, і не тому, що ти особлива або з тобою планують “замутити”, просто італійці люблять робити компліменти так, щоб ними захоплювалися. Без жодних перспектив на майбутнє. Хтось подумає “а як же шлюб, діти й любов на все життя?”, а комусь такий розклад якнайкраще підходить.

Та поїхали ми з кумою в Рим не за італійцями, хоч не виключали можливості, а з інших причин. Аби поїсти італійської піцци та пасти. Аби зробити  2000 фотографій у “вічному місті” на семи пагорбах. Аби порахувати проходи в Колізеї. Також поїсти смажених каштанів, помити ноги у величезних фонтанах з музикою, потикати пальцями в образи Сикстинської капели. А ще поєднати все це з корисним і пробігти півмарафон.

Зареєструвалася я на сорок третій півмарафон Roma Ostia за два місяці до старту, тому поїздка в Рим увійшла в історію, як найбільш організована з усіх поїздок Яни Опарій. Уявіть, навіть квитки за тиждень роздрукувала, а не так, як це буває, в останні хвилини перед виїздом.
Кума поїхала зі мною в якості підтримки.

Ідемо ми з кумою по Риму й вдивлюємося в кожну дрібничку. Гуляємо за моїм золотим правилом: без карти, новігатору й годинника. Дорогою до Колізею під’їжджає до нас авто, опускається затоноване вікно, і чоловік років п’ятдесяти спочатку італійською, потім англійською каже:

– Дівчата, сумки від відомого бренду “Валентіна” не цікавлять? – виглядує він з машини, яка, здається, от-от посипиться.

Дістає із заднього сидіння й просовує через вікно дві нові сумки. Ми беремо. Він починає казати, як нам пощастило з таким кльовим менеджером, як він любить нові знайомства й подорожі, які ми прекрасні дівчата. Після цього згадує, що в нього немає бензину, а на картках закінчилися гроші, і чи не могли б ми дати йому хоча б по двадцять євро на бензин. Кума кидає назад йому сумки, вибачається й валимо.

Перші два дні, як і всі, я знайомилася з історією старовинного міста, бігала від італійців, а на третій – уже долала свій другий півмарафон у житті.

У центрі Риму. Фото автора

Бігати в іншій країні – це:
цікаво, бо можна побачити приховані від туристів куточки міста;
бюджетно, бо не витрачаєшся на проїзд і екскурсії;
інтригуюче, бо ніколи не знаєш, що чекає за наступним поворотом і, чим для тебе закінчаться цей 21 кілометр;
пізнавально, бо разом з тим ти вивчаєш мову міста з розмов бігунів та білбордів;
весело, бо всю дистанцію тебе підтримує група незнайомих людей з незнайомою тобі мовою, з незнайомими написами на плакатах.

Ще ніколи під час бігу у мене не народжувалося стільки позитивних думок. Найцікавіша, як на мене: “в разі зупинки серця чи врятують працівники швидкої допомоги бігуна з іншої країни, якщо вони не розуміють англійської?”

Фініш півмарафону Roma Ostia.
Фото автора

Думала про те, як добре, що спочатку створив Бог воду; що хочу, щоб моя бабуся виховувала моїх внуків; непогано б було мати чоловіка розуміючого і бігати марафони всією сім’єю, коли нам буде більше 80 років. А ще всю дорогу вчила італійську по рекламі, білбордах, завдяки приставучим італійцям.
P.S. Лайфхак для бігунів-початківців. Щоб пробігти швидше 21,0975 км треба: купити мп3 за 150 гривень, у нього заряду вистачає рівно на дві години, а бігти без музики взагалі не ляпота по асвальтованому Риму; попити води перед стартом, тоді швидше хочеться дістатися фініша, а не шукати кущика на автостраді, призначити зустріч одразу після запланованої для фінішу години, щоб не запізнитися до друзів. І тоді біжиться в рази швидше.

Фінішувала я з часом 1 година 52 хвилини. Відчула себе найвільнішою людиною у світі. Так завжди, коли переступаю фінішну пряму. Потім медаль, подарунки від організаторів, купки спітнілих і щасливих людей, перевдягання й чимдуж шукати куму.

Медаль фінішера. Фото автора

Цього дня ми пройшли ще кілометрів десять в якості розминки після бігу. До нашої компанії долучилася моя подруга, яка жила в Італії близько десяти років, тому блукати вулицями стало простіше.

Поки чекали куму біля туалету, знову натрапили на італійця:

– Красотки, пішліть я пригощу вас у ресторані. Ви любите спагетті?

Настя переклала мені його італійську, але вирішили робити вигляд, що не розуміємо. Трюк не вийшов, він почав говорити англійською, потім російською. Розказав, що він із Сицилії, показав нам фото.
Високий брюнет років тридцяти шести, у темно-синьому костюмі з випрасованою сорочкою, кличе в ресторан і майже зрозуміло російською запрошує до себе в Сицилію. Чому б не взяти?
Йому хтось зателефонував і він агресивно відповів:

– Не виставляй більше таких фото в фейсбуці. Моя мама побачить – і мені капець. Ти що не знаєш, що вона є в фейсбуці? – італійєць поклав слухавку й знову натягнув усмішку.

Настя каже, що в Італії всі чоловіки до сорока років поводять себе, як “мамині синочки”. Ніякої самостійності, вони бояться мам, бо їх думка для них найавторитетніша.

Вийшла кума з туалету й ми почали тікати вузенькими вуличками. Палкий італієць ще довго услід щось кричав.

Колізей у Римі. Фото автора

Сиджу, чекаю на автобус до аеропорту й думаю. Ще прекраснішим був би Рим, якби його не обліплювало стільки туристів, а то за спалахами фотокамер не роздивитися залишків Римської імперії. Італійська мова губиться в середовищі англійському. Туристичні автобуси створюють затори на дорогах, але від цього туристичного хаосу столиця не виглядає менш величною.

Продовження історії про італійців, але вже в Києві, чекатиму влітку, бо я відповіла Massimo Pantanella й отримала другого листа:

“Привет мой друг, я счастлив, потому что я прочитал ваш адрес электронной почты – и будем рады встретиться с вами. и я желаю вам хороший отдых к морю, и после хорошей работы, что работы вы делаете? как вы проводите свое свободное время? Я надеюсь встретиться с вами этим летом. Я желаю вам прекрасный солнечный день”.