Про польські виші для українців

Автор: Яна Опарій

Час на прочитання: 5 хвилин

У категорії: Stories з Європи


Читать на русском

Коли мене просять порадити, в який краще польський університет вступити, я відповідаю “туди, де не вчаться українці”. Якщо, звичайно, такі ще є, і вам справді потрібна та освіта.

Наш перший і останній автобусний тур Амстердам-Берлін-Дрезден-Краків почався з Ополя. Наш – це мій і мамин.

Ми стояли на подвір’ї якогось польського навчального закладу. Низький чоловік віком близько п’ятдесяти років активно розказував щось про місто й розмахував руками. Не так про місто, як про найкращий ліцей у цьому місті. Аж задихався, як вихваляв заняття польської в ньому, розумних викладачів, багато казав про адаптацію для іноземців, про можливість виїхати до інших країн. На гіда був схожий, але занадто пафосний. У нього проскакували польські слова, але польською говорив нерозбірливо. Невдало жартував про українське ніщибродство, розуміючи, що сперечатися з ним наша група українських туристів, більшість яких вперше виїхали закордон на бюджетному автобусі, не буде.

Ніхто не розумів, чому тур Європою починається тут, біля невиразного Опольського ліцею. Урешті чоловік представився власником закладу, і ситуація роз’яснилася. Він і організував цей тур, як виявилося, з метою піару. На кінець розмови додав, що всім, хто в цьому ліцеї навчатиметься, буде щастя. Потім роздав листівки з рекламою й побажав хорошої подорожі.

Усвідомлення: закордоном українці добре заробляють на українцях.

Центр польського міста Ополя. Фото автора

Якщо вже тема пішла про українських студентів у Польщі, то про Ополе розкажу небагато, та й, особливо, нічого.


Ополе – одне з найстаріших міст Польщі, тому для любителів історії й мистецтва в ньому знайдеться що подивитися. А от на вуличках – усе спокійно й типово.  Гуляти доведеться хіба що по зоопарку, можна й ввесь день. Зоопарк величеееезний. Здається, у Варшаві менший.


Задоволення від відвідування зоопарків я ніколи не отримувала, але треба було якось вбити час, який всій групі дали на знайомство з містом.

Зоопарк доглянутий, скрізь зелено, свіжо, а от очі у тварин нещасні. На якийсь момент здалось, що я чую розмову двох величезних горил. Перша питає:

– Коли вже зима, друже?

Друга:

Зоопарк. Розмова горил. Фото автора

– Не скоро. Бо близько зими цих вилупкуватих тут меншає, – і показує на нас та групу туристів з фотоапаратами.

Перша:

– Ніяк не збагну. Одягнуті пристойно, виглядають гарно, фотографуються, а очі у них такі нещасні.

Розмовляли вони, звичайно, польською.

Потім були птиці, вовки і так далі, а потім ми заснули на лавці. Якраз скоротали час.

От і все про Ополе. Хоч ні, ще в ньому є залізниця і фонтан.

Повернемося до студентів.

Фонтан в Ополі. Фото автора

У Польщі освіта якісна, тому що європейська – ні, ні й ще раз ні! Це сТЕРЕОТИП. Написала з маленької, бо зневажаю сТЕРЕОТИПИ.

У Польщі освіта якісна, бо адміністрація вишу ставиться до цього відповідально, а не тому, що країна європейська. Далеко не всі виші можуть порадувати якістю.

До вибору навчального закладу в сусідній країні треба ставитися з обережністю: завчасно моніторити сайт, статистику вступів і випусків, відгуки на форумах. “Та що там такого може бути, щоб аж так казати?” Зазвичай страшного нічого, лише розчарування й повернення додому, витрачені кошти на перший семестр навчання та на шарлотанів, що допомагали з оформленням документів.

Які бувають фейли після приїзду на навчання в Польшу:

– не заселять в обіцяний гуртожиток, бо його фактично університет не має;

– у розкладі ви побачите купу зайвих занять, далеких від обраного напрямку;

– пафосні викладачі, які думають, що їм мають платити тільки за те, що вони приходять на пари попити кави.

Усе це вас не повинно хвилювати, і не читайте далі, якщо мета вашої поїздки не освіта, а просто там залишитися.

За три роки проживання в цій країні я ось, що помітила. Українці обирають польські виші, бо:

1)      перспектива залишитися назавжди;

2)      можливість поїздити Європою;

3)     порятунок від армії;

4)      бажання вийти заміж за чоловіка-європейця.

Одразу після школи у більшості випадків початок сценарію схожий: батьки відправляють дитину в Польщу, бо та вже доросла, бо дитина найкраща, бо мають гроші.

Прозріння: українці готові платити в рази більше, аби тільки не в Україні.

Це нормальний підхід, якщо бути впевненим у якості того, за що платиш. У нашому випадку – за освіту. Про якість не свідчить хороша реклама на сайті. За останні п’ять років кількість агенцій, які наживлюються на українських студентах, зросла в десятки разів. У Польщі надалі відкриваються нові виші, ліцеї, технікуми, бо є попит. За статистикою на 2016 рік від усієї кількості іноземних студентів українців налічувалося 54 відсотки. Неймовірна жага до навчання!

Я – за розумну націю. Якщо серед 54 відсотків є ті, кому те навчання, дійсно, потрібне, пильніше ставтеся до вибору вишу.  І бажано вступати, де немає потоку українців, що допоможе швидше освоїти мову, культуру, і не ризикуєте напоротися на негативне ставлення до вас поляків.