Потопаюча байдарка на Сеймі

Автор: Яна Опарій

Час на прочитання: 4 хвилин

У категорії: Stories з України


Читать на русском

Вам доводилося коли-небудь відчувати себе Розою Б’юкейтер чи Джеком Доусоном під час потоплення “Титаніку”? Мені так. Тільки замість Атлантичного океану був Сейм.

Прокладаю маршрут сплаву. Фото автора

Я обожнюю воду. Тому літні варіанти провести вихідні біля річки або поїхати на тиждень до моря – мене вже не дуже влаштовують. Для таких, як я, існують сплави – царський час, коли ти ввесь день у воді. Гребеш собі в своєму судні й робиш, що хочеш. Захотіла – поплавала, захотіла – позасмагала, захотіла – тут же й води попила. Усе й одразу. Ляпота…

Думаєте, можна знайти альтернативніші методи відпочинку у воді? Ні, бо сплав поєднує ще купу переваг:
1) це поєднання спокійного й екстремального;
2) цінний час, коли не треба думати, що приготувати на обід і вечерю (бо вибір не великий), коли телефон мовчить протягом тижня, а то й більше, коли не думається про курс долара, закордон і виникає бажання втекти навіть від нього;
3) також – це не тільки вода, це ще й пригоди з красивими фото;
4) прекрасна можливість підкачати руки й прес – фізичні вправи протягом дня, і без перевтомлень;

5) а, як пощастить, можна ще й на “тарзанці” десь на березі покататися.

На “тарзанці”. Фото автора

Переваг сплаву не перелічити. Та, найголовніше, він рятує людство від спекотного літа й робить відпочинок незабутнім.
Сплавлятися я почала з 2008 року. Майже кожного літа вибратися на тиждень походити в байдарках – стало традицією. Сплавлялася я по Сейму, річці, що протікає по Сумщині й є найбільшою притокою Десни.
Вода в цій річці чиста-чиста, дно видно, багато риби водиться й можна черпнути кухликом за бортом й випити.
Кожен мій сплав був особливим, бо не завжди виходило порозумітися з природою.
Під час першого запливу нас зібралося близько десяти двомісних байдарок, і хто вперше на такому заході, йшов останнім. Тоді я з напарником не могли вирулити байдарку за течією, ходили нашим судном в очерети від одного берега до іншого. Пам’ятаю, того разу я подарувала Сейму нові сонячні окуляри й дорогоцінні продукти, бо, як виявилося, Сейм не такий спокійний, як здається на перший погляд.
За маршрутом ми проходили гирло, яке впадає в річку. Гирло було вузьке й з корягами (деревами, які росли у воді). Деякі коряги виднілися на горизонті, а деякі – видно не було, поки на них не сядеш байдаркою).
Найголовніше, під час швидкої ходи влучно веслувати, бо швидкість течії втричі прискорюється, а бажано не пробити байдарку й не перевернутися. Ой, як згадаю… Веслували ми тоді з напарником, дай Боже. Попередні байдарки якось вправно обходили ті каряги, тільки одна застрягла на дереві. Ми ж – не просто застрягли, а й перевернулися. Плавати вміли, тож на воді трималися. Тільки ноги під водою плуталися в гіллі якомусь. Треба було слідкувати, щоб не поранитися. Найважче вдавалося байдарку, яка торчала до гори дном, перевернути.
Пробували-пробували – не вдавалося, поки ще одні веслувальники не підійшли. Разом врятували судно, речі залишилися сухі, бо були в кульках і в самому носі байдарки, а от увесь хліб й огірки, які закупалися на групу, пішли на дно. Шкода тільки огірки, бо хліб я не їла 🙂

Показую майстер-клас по збиранню багаття. Фото автора

Другий мій сплав запам’ятався святкуванням Івана Купала, але в серпні. Компанія зібралася того разу весела, тому одного вечора на стоянці для ночівлі ми влаштували пригання через вогнище, плетіння вінків, гру “Струмочок”, хороводи й співання з гітарою. Уночі алкоголь у хлопців закінчився, вони вирішили взяти байдарки й за пивом зганяти.

– Де ви його візьмите о першій ночі?
– Так ми ж село якесь пропливали вдень, – і повеслували вони проти течії.
Немає хлопців годину, немає другу… Почало світати. Аж бачимо на річці ліхтарі світять. Наші йдуть. Та й співають. Щасливі такі, що аж п’яні.
Дотанцювали ми під ранок.
Гребти того дня було важче. Усім, не тільки хлопцям. Маршрут пролягав від Путівля до Батурина, в який ми в’їхали з прапором й українськими піснями. На пляжі люди махали руками, підспівували, наче переможцям після звільнення міста від загарбників. А чому б і ні? Адже це, справді, була наша маленька перемога.

Ранок на Сеймі. Фото автора

Після кожного сплаву стаєш якоюсь зваженішою, чи що, спокійнішою в стосунку до життєвих труднощів. І завалена сесія в університеті здається такою смішною.
Ледь не забула про ще одну перевагу сплаву – рибалку. Крайній раз ми сплавлялися з друзями два роки тому. То була вилазка лише на вихідні, але з метою ще й порибалити! Хлопці мітили на щуку, а піймали карасиків і окуня. Я рідко зустрічаю передозованих щастям чоловіків, але то був той самий випадок.
Тож пісень у дорогу – і гайда підкорювати водні простори України.