Невідома Варшава очима іноземки

Автор: Яна Опарій

Час на прочитання: 6 хвилин

У категорії: Stories з Європи


Я б ніколи не полюбила так Варшаву, якби не зустріла вірного друга. Друга-дружище! Він, правда, кепський співрозмовник, але у важку хвилину завжди поруч. Друг супроводжував мене до лікаря, їздив зі мною на заняття, на роботу, в маркет за продуктами, на концерт білоруського гурту “Brutto”. Навіть на побачення проводив. 

Познайомилися ми випадково в селищі під Варшавою. Він жив у забитому сараї, заваленому інструментами для ремонту. Я приїхала за ключами до господині, квартиру якої знімала у Варшаві, а вона каже:

Хочеш ровер? Віддам за 400 злотих.

Отак ми познайомилися з Червоним. З тих пір не уявляла життя без нього.

Вечірня Варшава. Фото автора

Варшава й велосипед – це, як червоний і жовтий M&Ms, як ліва й права шкарпетка, як водій маршрутки й шансон. Нерозлучні.

Колесила майже протягом усіх сезонів, лічені рази добиралася міським транспортом, зазвичай, коли боялася спізнитися на зустріч або не знала, як дістатися на велосипеді. Зима в місті не сувора й доріжки скрізь прокладені – гріх цим не користатися.

Якось проїжджала Шленсько-Домбровський міст і в сантиметрі переді мною впало відро з цементом. Ледь встигла звернути, трохи б швидше їхала, не пощастило б вам читати “Блог на чемоданах”. А якось дуже злякалася за свого друга. Жила на першому поверсі, а балкон мала з залізною решіткою на замку. О другій ночі, коли вимкнула ноут і збиралася спати, глянула у вікно, а там якийсь мужик повзе по решітці вище. Ну фух, думаю, хоч не до мене по велосипед! Через хвилин п’ять, правда, зліз.

З паркуванням велосипедів у столиці проблем немає, і красти в мене ніхто не пробував, а знаю, тому що такий кепський замок легко зняти.

Завдяки Червоному, я знала куди повести знайомих, які приїжджали познайомитися з Варшавою. Крім Палацу культури й науки, Старого міста, пальми, Королівських Лазенок і Національного стадіону.

Отак я створила свій перелік виняткових місць, про які не йдеться в популярних туристичних маршрутах, і гугл видає не на перших сторінках.

Тож, пані та панове, до вашої уваги…

карта незабутніх місць Варшави очима іноземки.

Сад у Неборові. Фото автора

З розрахунку, звичайно, якщо ви не на пару годин приїхали, а хоча б на вихідні. Щоб відвідати всі нижче запропоновані місця, вам знадобиться тиждень.

  • Радзивілів палац з садом в Неборові
  • Свентокшиський міст нічний
  • Пляжі біля Вісли
  • Район Муранов
  • Кабатський ліс
  • Королівський сад світла у Вілянові
  • Музей сучасного мистецтва

Перша тривала поїдка на велосипеді за місто випала на мій день народження. От тоді я відкрила для себе Радзивілів палац з садом в Неборові. Весна-літо-осінь – найкраща пора для відвідування. Тихий спокійний сад з озером, величезним майданчиком, де можна покататися на конях. 5-6 людей зустрінеш за день, ідеальний варіант відпочити від галасливого міста.

Свентокшиський міст. Фото автора

У Варшаві десять мостів, два з яких – залізничні. Мій улюблений – Свентокшиський. Особливо чарівний уночі, бо світиться, як у казці. Постійний рух на ньому дає потрійне усвідомлення, що ти живеш тут і зараз. Машини постійно кудись їдуть, люди в кросівках біжать, а ти на ровері й без годинника.

Пляжі біля Вісли – це скарб для культурного й не дуже відпочинку.  У 2016 році Інститут моніторингу медіа проводив дослідження. Кожного дня влітку більше 4000 разів в соціальних мережах з’являлася згадка про відпочинок біля Вісли.

Тут є все. На пляжах, починаючи з теплої весни, функціонують різноформатні кав’ярні. Двоповерхові, одноповерхові, недалеко від берегу, подалі від берегу.

Фестиваль біля Вісли. Фото автора

Вісла – найкраще місце для фестивалів. Там я вперше спробувала дихати кольоровим повітрям. Обкидалися з подругою порошком. Не накидалися, а обкидалися.

А чого варті на березі Вісли кіноперегляди на великому екрані. На пуфиках, кариматах або просто на траві кожного вечора в різних місцях збираються кіномани.

Хтось просто приходить до Вісли насмажити сердельок, пограти в шахи чи випити пива. Тут вже, хто на що гаразд.

Екскурсія по Муранову – історична частина міста, яка не залишить вас байдужими до минулого Варшави. Про цей район робила матеріал для Польського радіо. Зберігся аудіозапис.

Кабати. Фото автора

Кабатський ліс – територія для вільних і тих, хто любить осінь. Оскільки туристи не люблять їздити далеко від центру, то переважно з парків Варшави знають лише Лазенки, але трохи далі від центру на станції метро Кабати є чудовий ліс з білками, мостиками для фотографування, струмками і всіми прибомбасами для такого роду прогулянок. Тут бігають, катаються, а восени ще й збирають гриби.

Королівський сад світла у Вілянові – різдвяне чудо. Відвідала Вілянівський палац у грудні, коли на території парку була представлена вистава з новорічними фігурами в кольорових гірляндах. Знову ж таки, чомусь прийнято вважати, що найкрасивіше до Різдва прикрашене Старе місто, але це не так.

Музей сучасного мистецтва. Фото автора

Не можу не згадати про Музей сучасного мистецтва.  Експозиції для подумати, розрив шаблонів. Відчуття, що автори не знають ніяких правил, норм і законів. Неймовірне поєднання емоцій й інтелекту. Вхід, до речі, безкоштовний. Останні два роки музей знаходиться на вул. Паньській, 3.

Музей Коперника люблю, але туди треба йти виспаним і з силами, бо на два дні можна застрягнути. Тож розкажу якось про нього окремо.

Перелік особливих місць Варшави на цьому не вичерпується. За три роки проживання назбиралися навіть улюблені перехрестя, трамвайні лінії, білборди. Пам’ятаю всіх вічливих листонош, бабусь з песиками, поліцаїв, що сварилися за перехід на червоне світло.

Варшава така різна… Варшава для мистецтва, для бігу, для велосипедів, для кіно, для навчання, для роботи… Вона для всього. Вона багатогранна…така близька, і така далека. Тому Червоний обрав її й більше я його не бачила.

Хто готовий пізнати Варшаву бідну, запрошую почитати “Найвільніші люди Європейського союзу”.