Наречена в польських горах 

Автор: Яна Опарій

Час на прочитання: 5 хвилин

У категорії: Stories з Європи


Читать на русском

За три роки перебування в Польщі, пощастило побувати в багатьох її місцях, але ніде близькість українських мотивів так не відчувалася, як у польських горах. Гори – ось що, напевно, об’єднує народи. Могутні й безстрашні гори.
Стоїш на вершині, нехай не такій високій, як Говерла, але відчувається та ж свобода, простір для дихання, безмежність для роздумів.

Захід сонця в Бещадах. Фото автора

Наближалася ніч. Вітер піднявся сильний, пронизував з ніг до мізків, з кожною хвилиною ставав сильнішим, от-от, і зараз закине тебе кудись закордон. Хоч біжи брати паспорт, щоб зранку раптом не прокинутися випадково в Україні без документів, але з кариматом.

“Ні, цього разу без ризиків, – подумала я. – Заночувати на вулиці не вдасться. Піду шукати місце в хатині”.
В Бещади два роки тому я попала разом з польською та українською молоддю, яка взяла участь у програмі культурного обміну “Між Сходом і Заходом”. На той час я мешкала у Варшаві й допомагала організації “Wspólna Europa” реалізовувати цікаві проекти. Цей проект тривав близько тижня в польських горах. Група налічувала близько тридцяти осіб по 16-18 років. Моя задача була організовувати заннятя вивчення польської для українців і української для поляків мов. Діти вчилися швидко, з цікавістю й задоволенням. А ще я була перекладачем, і проводила йогу 🙂
Цікаво спостерігати за молодими людьми, які не знаючи мов, стараються порозумітися. Показують на пальцях, згадують якісь слова англійською, сміються одне з одного. Українські хлопці сміються з полького слова “пукати”, що означає “стукати“, а поляки з українського слова “рухатися”, що в Польщі значить “займатися сексом”.
Минуло кілька днів – молоді люди без проблем спілкувалися й активно брали участь у програмі.
На завершення проекту планувався похід. Хоч деякі не дуже любили ходити в горах, але пішли всі – і не пожалкували.

Бещади, або Бескиди – один з найменш заселених гірських районів Європи, тому людей ми майже не зустрічали. Це не

Підіймаємося в гори. Фото автора

Чорногірський хребет, по якому йдеш, і наче з міста не виїжджав.


Довжина Бескидів близько 150 км. Східна їх частина простяглася на території України між Львівською та Закарпатською областями з найвищою вершиною Пікуєм (1405 м), а західна частина – на території Польщі з найвищою вершиною Тарніцею (1346 м).


Іти по Бещадах – саме задоволення без зайвих перевтомлень. Наче в Карпатах, а наче й ні. Рослинність схожа, підйоми схожі, ті ж будинки в горах, заповідник теж є, але все одно якось інакше. Навіть повітря здається іншим. Відчувається, що інша тут місцевість, не ті Карпати, до яких ти вже протягом шести походів в Україні звикла. Та не менш гарні…

З друзями з Польщі. Фото автора

“А що, якщо вкусить змія?”
“Що робити, коли ведмідь зустрінеться?”
“А ще довго йти?”
Підлітки ставили, звиклі для новачків у походах, питання.
У Бещадах можна зустріти кого завгодно, оленя, вовка, ведмедя, зайця, змію, але побачити наречену в весільній сукні було взагалі неочікувано. У весільній сукні, з фатою, на підборах, з квітами й така задумлива. Поруч нікого.
“Невже втекла? Так для цього ж необов’язково в гори! Без фанатизму” – уява не спала, і перед очами намалювалася картина втечі нареченої в гори.
Коли ми підійшли, то побачили в траві ще двох чоловіків. Один з них був з фотоапаратом.

На вершині одного з пагорбів, куди забратися не так легко, як здається на перший погляд, фотографувалися наречені. Креативність задуму я одразу оцінила. Дівчина ледь стояла на кам’яному спуску й хиталася від вітру. “Бідолашна, хоч би туфлі зняла”.

Ми з нареченими в горах. Фото автора

Ми привіталися. Таку банду молодих людей, які говорили польською й українською, вони теж не очікували тут побачити.
– Чи Пані підіймалася сюди на підборах? – моя цікавість не втрималася.
– Ні, звичайно. Там лежить спортивний одяг і взуття. І все інше робили тут, зачіску, фарбувалися й наряжалися, – розповіла полька.
Що найцікавіше, одружувалися вони в цей же день. Які ризиковні молодята. Гріх з ними не сфотографуватися.

Польські Карпати – Бещади. Фото автора

Під вечір ми вже були в знаменитому будиночку лісника. Про цей будинок на вершині Бещад знають в околицях усі. Тут зупиняються туристи на ніч, тут можна пригоститися чаєм, купити щось поїсти, тут є ліжка або полиці для сну в спальниках. Тут ми всю ніч грали в “Мафію” з туристами Польщі, Словаччини, Угорщини й України. Якою мовою? Та отож такою – на пальцях. Гра кожного разу закінчувалася швидко, так як мафію мирні жителі вбивали швидко. Без зайвих коментарів і захисту, бо ніхто не хотів напрягатися з перекладом 🙂
Ранок був теплішим за ніч, але туманнішим. Сьогодні поляки з українцями мали розпрощатися після тижня пригод разом, дістати квитки й сісти в свої автобуси додому.
Тому цього ранку чай пився довго, з особливим мовчанням, в обіймах і спогадах.