Краків молодіжний і “Зубровка”

Автор: Яна Опарій

Час на прочитання: 6 хвилин

У категорії: Stories з Європи


Читать на русском

Ще до переїзду в Польщу я знала, що варшав’яни й краків’яни не люблять одне одного. Чому – ніхто з поляків чіткої відповіді не дасть. Ходять чутки, що після того, як Варшава стала столицею Польщі. Є версія, що через конкуруючі футбольні клуби. Ще кажуть, що варшав’яни трохи заздрять збереженій історії Кракова, а Варшава натомість стала забитою людьми бізнес-столицею. І щось в цьому є.

Якось шла я з пляжу в мокрому купальнику з рушником на голові й захотіла навчатись за кородоном. Прийшла додому, промоніторила напрямки, які мене цікавали. Та під кінець липня вибір був невеликий і по дедлайнам я все профукала. Майже все. Залишався орієнтований на політологію й журналістику, приватний університет у Варшаві, де на той час навчалася давня знайома.
Я за місяць начилася збирати букви польської мови до купи й здала вступні іспити. А все завдяки Матеушу, який на той час щось робив у Сумах і погодився допомогти у вивченні польською.
За місяць я щось там вже казала, навіть числівники знала, бо Матеуш сказав “без числівників в іншій країні нікуди”. І він був правий.

Матеуш і мужчіна в шапці на Ринковій площі. Фото автора

Поїхала я навчатися, а через кілька місяців вирішила відвідати Краків, бо Матеуш казав, що то “єст найлепше” місто. На той час Матеуш працював у Кракові, тому екскурсія містом була гарантована.

Матеуш за освітою історик і політолог, тож про Краків знав багато, як і про Польщу загалом. А ще він чудово говорив українською. А ще він був закоханий в українку, нашу спільну знайому з Ромнів, що на Сумщині.

Знайомство з другою після Гнезна столицею Польщі почалося з прогулянки до Ягеллонського університету.

Краків – молодіжний. Тут навчаються студенти з усіх куточків не тільки Польщі, але

На вулицях Кракова. Фото автора

й світу. За будь-яким напрямком у Кракові можна знайти заклад по душі. Також тут розвиваються різні молодіжні рухи. Часто засідають музичні, літературні фестивалі, тут великий потенціал розвитку для молодіжних громадських організацій.

Рік тому в Кракові проходили Святкові Дні Молоді, міжнародний католицький з’їзд, що кожного року відбувається в різних католицьких містах. Усі бажаючі можуть приїхати й провести вихідні релігійно: поспілкуватися зі священниками в неформальній атмосфері, поспівати молитви, пограти на пікніку разом з однодумцями.
Краків – нічний. Та найцікавіше починається ввечері. Хоч тихіше й не стає. Молодь переміщається зі стін університетів у паби, якими всіяні маленькі європейські вулички. Неважливо, будні це чи ні, гомонять навіть в далеких від міста краковських селах біля пабів і магазинів.
– “Пані жиче вудечки чи півка?” – кричить мені на вухо бармен, бо йому теж кричить якийсь лисий, ще й п’яний мужик.
Відмовитись пити в цій компанії, яку зібрав Матеуш по суті до мого приїзду, означало не цінувати традиції поляків. Про “Зубровку” я багато чула, та, здавалось, прийшов час ще й дізнатися. Набухуватися мене ніхто не змушував, тому, як тільки пролунав тост “за дружбу народів”, я сьорбнула жовтої смердючої рідини й закашлялася. Ніхто не звернув уваги, бо якраз Матеуш розказував смішний анекдот і всі реготали.

Краків нічний. Фото автора

Далі мої нові польські знайомі вже не помічали, що я не п’ю, бо їх більше цікавили питання про Україну й наше, скажімо, житіє.

Коли розмова дійшла до Бандери, я запропонувала прогулятися.
Центр Кракова вночі перетворюється на середньовічну казку. Ринкова площа, яка вдень збирає товпи туристів у будь-яку пору року, стає вночі місцем зустрічей для панів та панянок. Можна покататися в кареті, можна просто слухати класичну музику, сидячи на відкритій терасі з келихом вина, а можна до світанку гуляти по старому Кракову. І куди не зверниш – скрізь красиво.
 

Краків – історичний. Кожна цеглинка, кожне перехрестя або мур можуть розповісти

Вавель. Імена меценатів. Фото автора

про Краків історичний. Матеуш показав мені музей під Ринковою площею. Місце для фанатиків історії, де можна засісти й на добу. Там є монети, прикраси, знаряддя праці, кам’яні споруди всіх віків.

Від площі ми попрямували до Вавелю, пагорба, на якому знаходиться Королівський замок і Кафедральна базиліка Святого Станіслава й Святого Вацлава. На цегляному мурі побачила імена меценатів, які зробили свій внесок у збереження цієї історичної пам’ятки. Знайшла напис “місто Львів”.

У базиліку люди приходять позиркати на гробниці відомих польських постатей, що суттєво відрізняються одна від одної. Тут поховані: Адам Міцкевич, Ян Третій Собієскі,

Гробниця Леха Качинського. Фото автора

Владислав Сікорський, Йозеф Пілсудський, Лех Качинський.

Взагалі прогулянка по Вавелю займає півдня, бо є, на що погледіти, що помацати. (більше фото нижче в альбомі)
Краків – міжкультурний. Ні, тут не тільки українці тусуються, ще й афроамериканці, іспанці, італійці, білоруси, росіяни, китайці… Отримують освіту, відкривають свій бізнес, виходять на міжнародний рівень, або ж після університету повертаються додому.

Краків – туристичний. Хтось просто приїжджає на вихідні, щоб позбутися головної болі. Тут є, чим розважитися, що дізнатися й де пошаленіти. Ходять дяді в костюмах, з якими можна сфотографуватися, потім їм, звичайно, можна покласти щось у кишеню, але необов’язково. Вони не будуть бігти за тобою й вимагати гроші, як ті хлопці з голубами на Хрещатику.

Можна в Кракові на повітряній кулі політати, на катері покататися, органну музику в костелі послухати. Кожні вихідні в місті щось відбувається, тож не промахнутися, якщо навіть приїхати незаплановано.
Вдруге я опинилася в Кракові через півроку з мамою. Мали побувати в Аушвіці, в одному з найбільших концтаборів, який існував у роки війни, але більшість нашої туристичної групи надали перевагу шопінгу в Дрездені. Тож встигли тільки попити краківської кави й повалятися біля Вісли на зеленій-зеленій траві.
P.S. Матеуш таки одружився з Олею й зараз живуть недалеко від Кракова. Мабуть, уже ідеально знає українську. Нехай щастить їм у польсько-українському житті.