Де побувати восени на Київщині

Автор: Яна Опарій

Час на прочитання: 6 хвилин

У категорії: Stories з України


Опиняєшся в Києві на кілька днів – і не знаєш куди подітися. Є час і бажання прогулятися, а Хрещатик і Майдан незалежності обходив уже сто разів. Знайоме? Тоді треба засіхати на більше. Чим далі від центру, тим краще й цікавіше. Це стосується й місцевих, які ще не бували в околицях Києва. А такі є, я вас знаю.

Після стрічки з кульками й квітами до Дня знань в Інстаграмі прийшла пора стрічки багряного листя, теплих пледів, чашок з чаєм і книжок. Уже не прокидаєшся від спеки, і разів десять переводиш будильник на п’ять хвилин пізніше. Наче магнітом прикуте тіло до ліжка, усіма силами бориться з початком дня. Програє й іде чистити зуби.

Хоч день і скоротився, і більше хочеться сидіти вдома, це не привід впадати в сплячку.

Осінь – чудова пора для активностей та поїздок задля розвіятися. У цьому матеріалі я підкину ідей, куди поїхати на день-два в Києві, і що робити, щоб не профукати цю осінь. А, якщо ви ще раптом не маєте фото з багряними листочками, то тим паче, ці місця для вас.

Українська хата в Пирогово. Фото автора

Пирогово – музей під відкритим небом. Я два роки не могла туди потрапити, бо завжди знаходила відмазки типу “далеко, напряжно їхати”. Тобто закордон уже разів п’ять за цей час зльотала, а в Пирогово було далеко. Аж смішно. Не те, щоб дуже, але усміхає.

Історія народної архітектури, як на долоні, тільки на сто п’ятдесяти гектарах. На одній галявині вистроїлися хати від Закарпаття до Слобожанщини. Тут можна познайомитися з домівками, які будували українці в різні часи. Двері, вікна, кімнати, ліжка, столи – усе передає колорит регіону. Я побачила в цих хатах речі, які до сих пір зберегла й моя бабуся.

Кажуть, якщо ти не був в Пирогово, то нічого не знаєш про українське село. По секрету, так ніхто не каже, це я сама придумала.

Тут можна пограти разом з музиками на народних інструментах, улітку подивитися концерти, а восени зробити чудові фотознімки в лісі.
Що важливо: у Пирогово можна купити якісну турку ручної роботи. Пан гочар (не пам’ятаю імені) робить їх із керамічної глини й продає. Коштує турка 160 гривень. Перевага керамічної глини – довго тримає тепло (більше години, перевірено), недолік – кава довго закіпає й швидко витікає, треба не прогавити.
Хвилинка печалі про турки: у Туреччині турка з якогось металу коштувала мені 10 доларів. Гарна така, на ній ще вимальовано “Анталія”. Коли я прилетіла додому й спробувала в ній зробити каву, дно виявилося не спаяне й з неї текло.

До речі, це не єдина моя печаль у Туреччині. Якщо цікаво, то можна почитати матеріал нижче.


До Пирогово ходить публічний транспорт, яким можна дістатится за годину-півтори.
Порада: розраховувати під час поїздки часом, бо в Пирогово варто зависнути на ввесь день. Краще взяти з собою щось поїсти. Навіть якщо доводилося бувати в Пирогово, то зайвим не буде поїхати ще раз.

Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир. Фото автора

Парк “Феофанія” – казка-казка на околиці Голосіївського району в Києві. Віддушина великого міста. Тут і озеро, і галявини для спортивних ігр, для сімейного відпочинку, лісова зона для прогулянок, рідкісні рослини й широкі асфальтовані доріжки. Я була у Феофанії влітку, але, здається, кожна пора року цьому місцю неабияк пасує.

У Феофанії побудований Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир. Тут зберігаються частки мощей великомученика
Пантелеймонасвятого Миколаяпреподобного Серафима
Саровського.

У парку є цілющий купіль, де треба зануритися тричі в холодій воді. Коли занурююєшся, холоду не відчуваєш. Трохи пройтися по грунтовій дорозі – і можна напитися й набрати з собою води зі святих джерел: “Свято-Тихоновського”, “Живоносного”, “Свято-Пантелеймонівського”.

Дендропарк “Олександрія” в Білій Церкві. Фото подруги автора

Ще одне казкове місце –  дендропарк “Олександрія” на Києвщині, але вже в Білій Церкві. Разом чотири години дороги туди й назад. Золоте місце для весільних фотосесій і художніх фільмів про кохання. “Олександрія” чимось схожа на “Софіївку” в Умані, про яку я вже згадувала в блозі, але має більше скульптур.


“Черкащина: українські дива”


Порада: заряджайте техніку, бо захочеться сфотографуватися біля кожного дерева, навіть, якщо ви раніше на таке не хворіли.

Можна було б порадити поїхати, хто ще не був, у колишню резиденцію президента “Межигір’я”, але була там тільки взимку, і нічого цікавого. Зимою там усе зачинено, територія пуста й холодна.

Голосіївська пустинь. Фото автора

Наостанок залишила Голосіївську пустинь, де побудований Свято-Покровський чоловічий монастир. Про нього я почула від куми. Це одне з найбільш святих місць в Україні, там поховані мощі матінки Аліпії. Розказують, що молитви цій мучениці роблять дива, допомагають у біді й лікують хвороби. Відстояла я 5 годин в черзі, щоб прикластися до її мощей. Зазвичай, черга збирається зранку й не меншає до вечора кожного дня. Люди їдуть з усіх куточків України й світу. Також славиться це місце неймовірною красою архітектури й прилеглого парку. По території можна прогулятися, посидіти біля озера. Надихаюче й заспокоюче… Це те місце, де маси людей, не напружують.

Крім поїздок до улюблених місць, є перелік речей, які я звикла робити щоосені.

Щоб відчути осінь, потрібно:

  • побігати напівтемними прохолодними ранками
  • перебрати одяг, дістати тепліший
  • забути вдома парасольку, коли буде легко моросити
  • сходити по гриби (краще – з тими, хто вміє їх збирати)
  • прочитати всі заплановані на 2017 рік книги, бо до осені не було часу
  • подивитися улюблені фільми
  • зробити фотосесію у кленових листях
  • наїстися сезонних фруктів і овочей
  • поїхати на вихідні за місто на пікнік
  • купити щось новеньке з одягу
  • написати поезію/вірш/пісню/анекдот 🙂
  • додати нової бадьорої музики в плейлист
  • подумати про святкування Нового року
  • запастися зеленим чаєм з лимоном
  • і теплими шкарпетками до опалювального сезону.

У когось подібний перелік буде більший, у когось – менший, але відовідальність за виконання всіх пунктів кожен бере на себе.