Черкащина: українські дива

Автор: Яна Опарій

Час на прочитання: 4 хвилин

У категорії: Stories з України


Читать на русском

Кожна область в Україні має свої таємні місця, де не бували навіть українці. Чудеса природи. Місця недоторкані, але завжди відкриті. Треба тільки мати час, щоб поїхати їх помацати.

“По нашим побитим дорогам ще три роки тому ніхто не їздив. Тоді почали люди на вихідні влітку приїжджати. А зараз –  цілий рік туристів бачимо”, – якось розказала мені місцева бабуся з Буків.

Воно й не дивно. Природа тут “вах-вах”! Незалежно від пори року. Мені пощастило бувати в Буках пізньою весною й восени.

Букський каньйон. Фото Максима

Різниця – тільки в кольорах і кількості людей на березі водоспаду.

Поїздка в Буки – можливість незабутньо провести вихідні, а то й відпустку. Поруч скелі, вода, природа – повний набір для щастя. Є місце, де поставити намет, де придбати дрова, хоч ми й з міста везли. Що найцікавіше, можна орендувати спорядження, щоб полазити по скелях. Альпіністи тут готуються до змагань, новачки долають перші підйоми. Екстриму додає протікаючий водоспад Вир у підніжжя скелі.

Як нагорода для скелелазів – побачити одну з перших найменших гідроелектростанції України, залишки якої збереглися на вершині каньйону.


Про Буки вперше згадується істориками ще у 1515 році. Пережило це місце підвладність Речі Посполитій, Російській імерії,

Радянській Україні, а нині його називають “українською Швейцарією”. Не була в Швейцарії, мабуть, назвав той, хто був.


Восени каньйон вкривається жовтими й червоними кольорами, а от відпочити з наметами стає вже прохолодно. Хоч поповзати з карабінами по скелях ще можна.

Лайфхак: якщо не знайдете сухих дров, то недалеко в селі живе дід, який за 50 гривень дозволить вам півдровника винести.

Конний завод у Жашкові. Фото Максима

Якщо вас цікавить конний спорт, то варто заїхати в Жашків. У цьому черкаському селі побудований конний завод. Тут доглядають і тренують унікальні породи коней, привезені з-за кордону.

Екскурсія та катання на коні – платні.
Канів. Мабуть, найпопулярніше місце на Черкащині для туристів. Саме тут на колишній Чернечій горі похований Тарас Шевченко. Могила знаходиться в Шевченківському національному заповіднику, де нам зустрічалися самі іноземці. Як сказала нам гід Канівського музею, який ми теж відвідали, іноземців тут буває більше, ніж українців.
Ішов дощ, а на думці крутилися рядки, вивчених  в школі, поезій Шевченка. Атмосферно…

В Умань ми поїхали в жовтні. Дендрологічний парк “Софіївка” – багатофункціональний. Так-

Парк “Софіївка”. Фото автора

так, тут можна не тільки на дерева погледіти. Золоте місце для прогулянок і бігу, гуляння весілля й сімейних фотосесій, пікніків і катання на гандолі, практичний урок для школярів і студентів. Рідкісна природа й багата історія.


Парк заснований магнатом Станіславом Потоцьким на честь його дружини Софії. Нині тут росте близько 2 000 видів рослин і дерев. У композицію архітектури парку покладені сюжети поем Гомера “Іліади” та “Одіссея”.


Гуляти можна ввесь день, але раджу взяти екскурсовода. Я завжди думаю, навіщо на них витрачатися, коли є інтернет, та в цьому парку екскурсовод необхідний по декільком причинам:
  • по-перше – тут вони такі, що про Софіївський парк знають набагато більше, ніш гугл;
  • по-друге – їх не просто цікаво слухати, а ще й розглядати, бо всі гіди цікаво одягнені, неймовірно харизматичні й смішні.

Озеро в парку. Фото автора

Нашій групі попалася літня бабуся низенького росту, з яскравим макіяжем, одягнена старомодно, але дуже естетично, її капелюх, наче доповнював усе, про що вона говорила. Крім того, бабуся швидка, як комета. Ледь встигали за нею. Розповідала вона з натхненням, вживаювачи емоційної лексики: “Наша Софійка захотіла мати парк, і засадив тут Потоцький найкращі дерева”, “Дорогі мої, за мною, за мною!”, “Такого ви ніде не почуєте!”, “Погляньте, які лебеді!” При цьому вона смішно кивала головою й розводила руками то наліво, то направо. Сама цікавість…

Лайфхак: їхати в парк треба весною або влітку, бо восени, якби екскурсовод не старалася, дерев не розгледіти, бо листя опадають, а ще й холодно довго ходити.
На Черкащині збереглися давні монастирі й церкви. Як діючі, так і ні. По дорозі можна заїхати до Суботова в Красногірський монастир, у палац Даховських, де я обов’язково побуваю наступного разу.